Купимо золоті ювелірні вироби і прикраси

Купуємо ювелірні вироби та прикраси відомих світових брендів – Картьє, Даміані, Тіффані, Бугатті, Булгарі, Бушерон, Каррера-і-Каррера, Чопард, Крівеллі та інших.

Історія ювелірних прикрас така ж давня, як історія людства. Невідомо, коли саме людина почала носити прикраси, доповнюючи ними малюнки на тілі. Щойно з’явившись, прикраси стали знаками, що вирізняли вождя племені, жерця чи шамана.

З розвитком суспільства змінювалася і роль прикрас. Вони не лише прикрашали, а й слугували оберегами, знаками влади, ставали видимими символами симпатій і почуттів.

Прикраси вказували також на соціальне становище і вікові відмінності. За їхньою формою і кількістю можна було визначити, чи досягла дівчина шлюбного віку, чи засватана вона, чи заміжня жінка, чи є в родині діти і скільки їх. З цим пов’язана й традиція, що збереглася досі: дарувати жінці кільце на народження доньки і сережки – на народження сина.

Вважають, що спочатку кільце було не прикрасою, а розпізнавальним знаком і ознакою влади: його носили як свідчення становища в суспільстві й ставили ним клеймо на речах, що належали власникові.

Тому найдавніша форма кільця – печатка. Її робили або цілком із металу з врізаним малюнком на щитку, або з просвердленого різьбленого каменю (інталії), нанизаного на дріт-обідок.

Пізніше з’явився новий вид кільця – обручка. За нею можна було судити, чи перебуває людина в шлюбі. Такі кільця, як правило, мають однакову будову: шинка – обідок, який надягають на палець, – і щиток.

«Ювелірне мистецтво» або «біжутерія»

Спершу розберімося з французькими поняттями «bijouterie» («біжутерія») і «joaillerie» («ювелірне мистецтво») та їхніми відповідниками в російській мові. У французькій ці терміни чітко склалися на початку XX століття, а в російській межі цих понять досі «розмиті» і тлумачаться зовсім інакше. У Франції це два чітко розмежовані види діяльності, дві професії, для яких діють різні закони.

Bijouterie – мистецтво виготовлення прикрас із золота, срібла, платини та інших металів; тут саме метал втілює задум художника.

Joaillerie – мистецтво створення декоративного ефекту ювелірного виробу насамперед завдяки дорогоцінному камінню; метал тут лише необхідна основа й оздоблення.

Ці два напрями поєднуються в різних «пропорціях» – залежно від того, як художник використовує метал і камінь у композиції виробу. Французьких майстрів, які працюють на межі обох напрямів, називають bijoutier-joailliers.

На жаль, у російській мові слово «біжутерія» тлумачать як жіночі прикраси з недорогих, «неблагородних» каменів і металів, а також зі скла, кераміки, фарфору, тобто речі масового фабричного або ремісничого виробництва.

Тим часом у XIX столітті слово «біжу», поширене тоді і у Франції, і в Росії, означало коштовність, чарівну дрібничку, зрештою – скарб. Важко сказати, коли значення підмінилося і «біжутерія» стала означати щось вторинне, підробне. Оригінальну авторську роботу в Росії ніколи не назвуть біжутерією.

У XX столітті металева й скляна біжутерія виділилася в окрему галузь художньої промисловості, яка випускала недорогі модні доповнення до одягу. Поняття «ювелірні вироби» охоплює, зокрема, великий перелік речей для оздоблення інтер’єру і предмети православного культу, а ювелірні прикраси мають особистий характер – це те, що чоловіки й жінки носять на собі й при собі. Тож у російській мові ювелір – майстер, який виготовляє художні вироби, предмети розкоші, ювелірні прикраси. Англійський філософ Т. Карлейль якось зауважив, що кравець – не просто людина, а щось на зразок божества. Ювелірів, наближених до імператорського двору, мабуть, теж вважали особами винятковими, хоча робота на найвищих замовників була не лише вигідною й почесною, а й часом дуже небезпечною.

Саме поняття «ювелір» у російській мові з’явилося лише в XIX столітті. До того майстрів прикладного мистецтва називали золотих і срібних справ майстрами та брильянтниками. Їхня робота різнилася: брильянтник створював форму виробу, добирав для нього каміння, робив восковий макет, а золотих справ майстри втілювали задум у цілому.

Ювелірна справа відтоді багато в чому змінилася: з’явилися нові технології обробки дорогоцінних металів і каміння. Прикраси нашого часу ні в чому не поступаються старовинним, а іноді й перевершують їх. Деяким видатним майстрам і компаніям вдалося створити справжні шедеври ювелірного мистецтва.